Тамара Щербатюк

“Надвечір’я” подарувало друзів – глядачів!

Моя біографія? Велика, бо багато вже на світі прожито, хоча лише “глянула у вікно – роки пролетіли...” Вона й коротка – київська школярка, студентка, а потім у трудовій книжці фактично два місця роботи: Київське телебачення (тепер – Перший Національний) і факультет журналістики (тепер – Інститут журналістики) Київського університету імені Тараса Шевченка.

Все пов’язане  з телебаченням: незабутні 60–ті роки, коли журналісти (і я серед них) почали з’являтися на екрані лише у прямому  ефірі (відеозапису ще не було).  Потім я студентам викладала телевізійну журналістику і одночасно захищала дисертацію. Та прийшов час, і  не просто захотіла, а закортіло у прямий ефір. У 1988 році  започаткувала програму “Надвечір’я” – єдину у телевізійному просторі України для людей старшого віку.

“Надвечір’я” подарувало друзів – глядачів; сповідую на екрані – спілкування на радість .

Нагороди? Звичайно, є і чи не найдорожча – “орден Княгині Ольги”.

Та, певно, найголовнішою нагородою є те, що моє “Надвечір’я” зійшло з екрану;  і з ініціативи телеглядачів  створено понад 80 гуртів, хорів, клубів “Надвечір’я” в різних містах і селах України.

Чи є мрії? Мріяти не люблю. І все ж – відзначити 20–річчя “Надвечір’я”. Залишилось до ювілею 1,5 роки.