В селищі Чорноморське мешкає більшість родин зниклих без вісти.

Там відкрили штаб, в якому можна дізнатися останні повідомлення з місця трагедії.

Про трагедію Наталя Кінтюк дізналася з випуску новин. На суднІ її батько працював старшим електриком. Він серед 18-ти зниклих без вісти. Це була його остання поїздка перед пенсією. Ще до виходу з порту батько телефонував Наталі.

Наталя Кінтюк – дочка зниклого без вісти:
"Його слова: «Я скучив». Я відповідаю: «Па, та ну їх, цих китайців. Кидай усе і приїжджай додму». І через 7-8 годин дізнатися, що про батька нічого не відомо. У мене є можливість сюди приїхати. У мене є мобільний телефон. А є матерІ, які лишилися там, у селах. Боляче ще й через це. "

До штабу надходить інформація з Києва та Гон-Конгу. На стіні списки: хто врятувався, зник без вісти і детальний план затонулого судна. Для тих, хто не може приїхати до штабу, працює «гаряча» телефонна лінія.

:
"Ми за вчорашній день отримали близько 70-80 дзвінків. Щоправда, люди телефонують по кілька разів. Приходять сюди. Чим можемо – підтримуємо. І надаємо ту інформацію, якою володіємо. "

Валерій Коваленко – начальник штабу:
"Ми за вчорашній день отримали близько 70-80 дзвінків. Щоправда, люди телефонують по кілька разів. Приходять сюди. Чим можемо – підтримуємо. І надаємо ту інформацію, якою володіємо. "

Не панікувати і сподіватися на краще. Це психологи радять родичам. Їх підтримують технічні фахівці. Євген Обухов показує на плані судна, де б могли залишитись люди.

Евген Обухов – начальник з технічних робіт «Чорноморнафтогазу»:
"«Нафтогаз-68» розділений водонепроникними переборками. Якщо пробоїна в одному відсіку – решта автоматично блокуються. Лишаються законсервованими і туди не надходить вода. "

У штабі «Чорноморнафтогазу» наполягають не називати людей загиблими. А лише зниклими без вісти.

Перший Національний